Відділ освіти Інгулецької райради Кривого Рогу Інгулецький район |
Консультації
Конфлікт та його наслідки. https://www.youtube.com/watch?v=sHd-VL9RZWs Адаптація - це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками.
Як привчити дитину до самостійності
1. Намагайтесь якомога менше забороняти дитині. Тяга до самостійності закладена в кожній людині генетично. Батьки, обмежуючи її безкінечними «не можна» самі ж притупляють бажання діяти самостійно. Спочатку мама не дозволяє лізти на гірку чи гойдалку «Не можна, не лізь, бо впадеш», а потім дивується чому він не може пограти на майданчику сам?! Але всі ми хвилюємось про наших дітей. Що ж робити? Намагатисяпропонувати способи, які категорично не забороняють робити дитині ті чи інші речі, наприклад, «на гірку можна, але зі мною поки ти не навчишся», «вазон з квітами чіпати можна, але легенько, не рвати», «пісок кидати можна, але так, щоб ні в кого і не влучив»…
2. Дозвольте дітям робити вибір: «Ти хочеш одягнути сьогодні синю футболку або зелену з котиком?». Таким чином ми демонструємо дитині, що поважаємо її думку і заявляємо, що вона сильна і може сама брати на себе відповідальність за певні речі (ми формуємо здорову самооцінку).
3. Навчіть дитину просити про допомогу і, коли вона щось робить або тільки намагається робити, ніколи не влазьте (звісно якщо це не шкодить здоров’ю) поки вона сама вас не попросить. Так ви вчите дитину самостійно долати труднощі.
4. Перш ніж щось зробити замість дитини спробуйте словесно розказати малюкові як слід вчинити. Наприклад, «щоб застібнути блискавку, однією рукою притримуй замочок, а іншою тримай за низ», «щоб краще зняти шкарпетку, треба почати з п’яточки, спробуй», «щоб відкрити кришку, інколи треба спочатку натиснути, а потім прокрутити», «щоб постругати олівець треба спочатку вставити його, щільно притиснути і крутити,спробуй»
5. Якщо дитина задає Вам запитання, спробуйте не відповідати одразу, а спитати її, як вона сама думає. Зазвичай дитина починає фантазувати і у висновку сама може відповісти на своє запитання. Ви завжди встигнете дати правильну відповідь. Якщо ж ви самі не знаєте відповідь на запитання, не шукайте її замість дитини, а запропонуйте малечі шукати відповідь за межами дому чи сім’ї (звичайно це для більш старших діток). Наприклад,«запитай у зоомагазині», «про це тобі можуть розповісти в магазині побутової техніки», «можна подивитись в мережі Internet».
6. Бувають такі періоди, коли діти намагаються «зливатись» з батьками. (Мушу наголосити, що це нормальні періоди розвитку особистості). В таких випадках малеча просить робити все за них (навіть ті речі, які здавалося б дитина вже давно робить сама). В такі моменти треба вміти домовлятися з малечею, наприклад,«давай ти одягнеш правий кросівок, а я тобі лівий», «давай класти тобі в ротик суп по черзі – одну ложку я, іншу – ти», «давай разом спробуємо застібнути блискавку на куртці». Але намагайтесь не робити замість дитини. Просто підтримуйте її.
7. В залежності від віку дитини, намагайтесь питати думку малечі коли вирішуєте сімейні справи. «Ти хочеш, щоб ми поїхали до бабусі сьогодні ввечері чи завтра вранці?»
8. Якщо вас запитують про малечу в присутності неї самої,дозвольте дитині самій відповісти. І взагалі, не обговорюйте дитину в її присутності, неважливо, наскільки вона ще маленька. Коли діти чують, як їх обговорюють, вони відчувають себе предметами, власністю своїх батьків.
9. Хваліть дитину за успішні прояви самостійності. Але не просто словом «молодець». Бажано, щоб похвала була описовою. Тобто, якщо дитина самостійно зібрала іграшки, доречно було б сказати: «я бачу чистий килим і складені в корзину іграшки, навіть той конструктор, який вже декілька днів лежить в кутку. А ще як ти гарно поскладав пазли! Так, що коробка тепер закривається! Мені дуже приємно заходити сюди. Молодець!» Завжди можна знайти, що описати.
10. Намагайтесь вводити моменти змагання. Наприклад, дитина не хоче сама складати іграшки. Запропонуйте «давай, хто швидше складе ці кубики до кошика!». Можна сказати про заохочувальний приз (ні в якому разі не пропонуєте дорогі речі). Це може бути:додаткова серія мультифільму, додаткова цукерка, банан…
11. Намагайтесь поступово зменшувати свою присутність і контроль за речами, які малюк вже навчився робити.
12. І на останок – довіряйте власній дитині. Вірте в те, що вона може справитися з будь-якими труднощами і завжди давайте їй шанс у цьому ще раз переконатися.
Профілактика дитячих страхів
1. Кожного дня треба виділяти час на спілкування із сином чи донькою віч-на-віч, дати їм змогу поділитися з вами своїми секретами, тривогами, попросити поради, допомоги.
2. У ставленні до дитини слід орієнтуватися на її позитивні якості. А вони є в кожної дитини, тільки в когось можуть бути приховані від не досить уважних очей до рослого. Тож відшукуйте їх у свого малюка і плекайте, якомога частіше хваліть, підбадьорюйте, схвально сприймайте те, що він робить.
3. Повідомляючи дитину про певну вимогу чи заборону, слід робити це у дружній формі, м'яко, без при мусу або тиску.
4. Не можна вдаватися до примусу і під час годування дитини. Не слід нав'язувати їй того, чого вона не хоче їсти.
5. Фізичні покарання не мають бути нормою і плануватись заздалегідь як метод виховання. Але якщо поведінка дитини призвела до емоційного зриву дорослого, абсолютно щирого, без розрахунку на "педагогічний ефект", це може мати навіть позитивний результат, адже дитина побачить батька чи матір, не захищених педагогічною бронею, а отже, як рівних собі й більш близьких.
6. Страхи перед засинанням часто свідчать про те, що сфера несвідомого в дитини тяжіє до тіснішого контакту з матір'ю. Тож не варто намагатися за будь-яку ціну привчати маленьких дітей засинати наодинці. Якщо дитина прагне відчувати поруч із собою дорослого, ЇЇ бажання треба задовольнити.
7. Позитивний приклад батьків, що володіють своїми емоціями, передумова успішного подолання дитиною своїх страхів. Тож поділіться з нею спогадами про власні дитячі страхи, розкажіть, як ви з ними боролися й перемогли. Слід також якомога частіше пояснювати, що в житті немає нічого страшного, що мама й тато сильні, а в разі небезпеки завжди захистять.
8. Навчаючи дитину писати, краще використовувати простий олівець з гумкою на кінці, щоб вона будь-якої миті могла витерти те, що вийшло невдало (усувається страх неуспіху).
9. Намагайтеся розширювати коло людей, до яких дитина не байдужа, за яких щиро переживає: в такий спосіб вона зможе переключитися зі співчуття до себе на співчуття до інших, що зменшить її страхи.
10. Не варто дозволяти дитині переглядати фільми жахів, оскільки, на відміну від дорослих, малята ще не вміють чітко розрізняти вигадку й реальність, а в особливо напружені моменти забувають, що все показане на екрані насправді не існує. Але якщо ви помітили, що сцени жорстокості викликають у дитини особливий інтерес, варто замислитися над цим і навіть звернутися до психолога: такі симптоми можуть свідчити про наявність у дитини садистських нахилів, які треба усунути на ранньому етапі розвитку!
11. Реакцію страху можна іноді передбачити і запобігти їй. Так, скажімо, перед відвіданням зоопарку радимо розповісти дитині, що не всі звірі там хороші та добрі, є також дикі та страшні. Тоді раптова агресивна реакція хижака не викличе в неї переляку.
12. Слід зауважити, що частіше бояться діти, яким бракує позитивного спілкування з батьками: їм мало читають, не граються з ними, їх рідко голублять, а натомість часто вдаються до повчань та погроз, надто раціонально підходять до емоційного життя дитини. Найменше страхів помічено в дітей, які ростуть у родинах, де батьки самі менше бувають стурбовані, тривожні, не оточують малюка надмірною опікою. В таких родинах панує оптимістичний бадьорий настрій.
Рекомендації батькам, дитина яких уперше відвідує дитячий садок
Сходинки до успіху
На підготовку до дитсадка необов'язково витрачати багато часу. Підійдіть до цього процесу творчо. Дуже важливо бути послідовними в своїх діях і узгоджувати їх з рідними. 1. Звикаємо до режиму дня. Часто можна почути від молодих мам: «Навіщо заздалегідь мучити дитину? Першого вересня встанемо в 7.30 і все буде відмінно!» На жаль, швидше за все, «відмінно» не буде. Дитина, яку підняли в незвично ранній для неї час, в перший же день відчуває дуже сильний стрес і налаштується проти садочка. Тому наблизьте домашній режим мінімум за місяць. Якщо ви не звикли будити дитину вранці, обов'язково почніть робити це. Спочатку ви можете не піднімати її в 7.30, але тепер ви з дитиною повинні поступово звикнути до того, що потрібно вставати раніше. Створити гарний настрій з ранку вам допоможуть бадьора музика й улюблена іграшка дитини. Дивно, але плюшевого ведмедика діти часто слухаються набагато краще, аніж рідну маму! 2. Корегуємо харчування. Наблизьте домашній раціон дитини до раціону дитсадка. Пам'ятайте, що основу харчування складають різноманітні каші, супи, котлети та запіканки (м'ясні, рибні, сирні), тушковані овочі, бутерброди з маслом. Постарайтеся ознайомити її з цими стравами вдома і тоді вона буде прихильніша до них в дитсадку. Перейдіть на 4-разове харчування, якщо до цього було по-іншому. Режим харчування в середньостатистичному ДНЗ побудований так: сніданок — в 9.00, обід — в 12.30, полудень — в 15.30, вечеря – в 18.00. 3. Радимося з лікарем Головне — це здоров'я дитини. Краще всього адаптуються до дитсадка діти, що не мають природжених і хронічних захворювань, а також ті, що рідко хворіють. Отримайте рекомендації лікарів. Можливо, в комплексну підготовку до дитсадка потрібно буде ввести фізкультуру, масаж, прийом загальнозміцнюючих засобів. 4. Важливі навички Легше звикають до садка ті, діти, які: - уміють самі їсти і пити; - частково одягатися і роздягатися; - просяться на горщик або залишаються сухими, поки їм не нагадають про горщик; - самі засинають; - можуть зайняти себе якоюсь грою. Тому обов'язково навчайте дитину навичкам самостійності. Хай ваша дитина вчиться розважати себе. Ви можете почати грати разом з ним, а потім вийти у «важливих» справах. Якщо дитина в змозі якийсь час зайняти себе, а також продовжувати гру, розпочату з вами — це хороший знак. До того ж, 1,5 – 2,5 року — це вік пізнання властивостей предметів і дій з ними. Дитина, якій не показали, як гратись, не гратиме сама, оскільки просто не уміє! Тому найперший крок до самостійності в іграх — це спільна гра з нею. 5. Спілкування і ще раз спілкування! Готуйте дитину до приходу в колектив. Для цього ходіть з нею на дитячі майданчики, в парки, клуби. Беріть її з собою, коли йдете в гості. Спостерігайте, як вона спілкується з дорослими, з дітьми. Якщо дитина боязлива, познайомте її з іншими дітьми, запропонуйте спільну гру. Назвіть дітей по імені (Оля, Таня, Вова), запитайте про них. Навчіть дитину звертатися до інших людей за допомогою. 6. Що таке дитячий садок? Ви можете почути у відповідь на ваше питання: «А ти в садок хочеш?» дитяче «Так!» Але це зовсім не означає, що дитина готова до дитсадка. Вона просто не знає, що це таке. Розкажіть їй про дитсадок якомога докладніше, а допоможе вам у цьому гра «День в садочку». Хай Ведмедиця-мама будить з ранку свого Ведмедика-синочка, вони вмиваються, одягаються і йдуть в дитсадочок. Там їх зустрічає вихователька Білка та інші іграшки. Програйте момент прощання мами, ритуал прощання, який ви практикуватимете (наприклад, поцілувати, сказати «до побачення», посміхнутися і помахати рукою). Покажіть, як малюки йдуть на горщик, снідають, грають, гуляють, приходять з прогулянки, обідають, лягають спати — аж до приходу мами. Гру не можна обривати, поки ви не програєте цей момент. Саме момент прощання з мамою — найбільш травматичний і дитина повинна твердо запам'ятати: мама завжди повертається. Читайте дитині книги про те, як дітки (або звірята) збиралися в дитячий садок. Такі книги стануть вам в нагоді, особливо в перший місяць відвідування дитсадка. 7. Де наш дитсадок? Коли ви проходитимете повз дитсадка, розповідайте дитині, що вона піде саме сюди. Зайдіть на майданчик, загляньте у віконця садочку. Обов'язково дізнайтеся, як звати вихователів, і в розповідях про дитсадок вживайте не розпливчасте «вихователь», а «тітка Іра» або «Ірина Іванівна». Добре, якщо і дитина зможе познайомитися з ними. 8. Швидка розлука Якщо ви практично не розлучалися до моменту відвідування в сад, поступово почніть передовіряти турботу про дитину іншим родичам. Почніть з декількох годин. Потім ви можете «потренуватися», відправивши її на декілька днів в гості до бабусі. 9. Коли на роботу? Вже зараз треба спланувати як мінімум перші три місяці перебування дитини в дитячому саду. І в цей час буде добре, якщо ви не почнете кожний раз поспішати на роботу. Перший місяць присвятіть тому, щоб допомогти їй поступово адаптуватися до змін. 10. Вчимося одягатися «по частинах» Привчайте дитину одягатися і роздягатися. Для цього можна застосовувати методику «маленьких кроків». У перший день одягніть на неї колготки майже до кінця, так що їй залишиться лише трохи підтягти їх. Похваліть за успіх. Наступного дня залиште колготки трохи нижче і знову хваліть, коли дитина справиться. За тиждень ви зможете навчити цій науці. 11. Звикаємо — крок за кроком Радимо в перші дні залишити дитину в дитсадку на 1-2 години і краще на прогулянці, доки ви гуляєте десь поряд. Потім можна буде привести її до сніданку і залишити до повернення групи з прогулянки. Ще через 1-2 дні, за умови хорошої адаптації, можна залишити вже до обіду. Лише наступного тижня спробуйте залишити дитину на денний сон, забравши її до полудня. А ще через 1-2 дні прийдіть за нею після полудня. Приблизно тиждень потрібно буде витратити на поступове збільшення часу перебування в дитсадку до повного дня. Таким чином, вам буде потрібно не менше двох тижнів для того, щоб залишати дитину на повний день і це за умови хорошої адаптації. В інших випадках цей процес може продовжитися до місяця. Також ви повинні враховувати, що дитина, швидше за все, захворіє в перші два тижні відвідин дитсадка. Можливо, дасть Бог, цього не трапиться, але практика показує, що саме так і буває. Потрібно буде почекати деякий час, щоб дитина видужала, перебуваючи з вами вдома. Водити в садок напівхвору дитину, доки вона не адаптувалася, нерозумно. Наступні декілька місяців дитина, швидше за все, хворітиме часто і тому краще, якщо ви зможете лікувати її вдома. В більшості випадків мамі доречно приступати до роботи з повною зайнятістю вже після адаптації дитини до дитсадка. Помилки батьків: чого не треба робити перед надходженням в дитсадок? Не показуйте дитині своєї тривоги. Виключте всі вислови типу: «Бідненька, в садок доведеться йти!», «Як же ти в садку без мами?». Не говоріть цього самі і не дозволяйте нікому говорити таке дитині. Крім того, не говоріть зі своїми близькими при дитині про те, як ви хвилюєтесь. Інакше у неї може закріпитися впевненість: «Дитсадок — це погано і небезпечно». Не можна лякати дитсадком: «Ось підеш в дитсадок, там тобі покажуть, як не слухатися!» Дитина вирішить, що дитсадок — це небезпечне місце, де її лаятимуть, каратимуть, а може, і битимуть. Чи захоче вона туди? Не критикуйте дитсадок і вихователів у присутності дитини. Припустімо, вам не дуже подобаються дитсадок і вихователі, але з якихось причинах ви не можете вибрати інший варіант. Що ж, доведеться миритися з тим, що є. Помилкою буде обговорювати при малюку вашу незадоволеність садком. Інакше ваш настрій передасться дитині і вона сприйматиме атмосферу в дитсадку як недружню. Прагніть трохи менше обговорювати такі проблеми при дитині і в майбутньому.
|
