Відділ освіти Інгулецької райради Кривого Рогу Інгулецький район |
Обласний проект Програма обласного науково-методичного проекту «Педагогічні стратегії розвитку самоефективної особистості в освітньому просторі Нової української школи» 2020 р. – 2023 р.
Актуальність проблеми. Двадцяті роки ХХІ ст. позначилися суттєвими викликами як у глобальному, так і у національному вимірі. Наростання економічної та екологічної криз, дефіцит природних ресурсів, демографічний дисбаланс, поширення ризиків для здоров’я, зростання соціальної нерівності, безробіття, фінансової нестабільності та злочинності, глобальна криза культури, пов’язана з утвердженням примітивних стандартів споживацького суспільства, деформація системи цінностей, негативно вплинули на світогляд та емоційний стан людей, спровокували стреси, депресії, відчуття безсилля та невпевненості у майбутньому. Пандемія коронавірусу виявила, що значна кількість населення не може адаптуватися до нових реалій, відчуває брак особистісних ресурсів, не має розвинутих навичок саморегуляції, самопідтримки та самоконтролю. Саме тому у системі сучасної освіти на перший план виходить проблема становлення та розвитку самоефективної особистості, здатної власними силами, без сторонньої допомоги досягати поставлених цілей з найменшими затратами часу і ресурсів, бути успішною у різних видах діяльності: навчальній, професійній, спортивній, здоров’язберігаючий, соціально значимій тощо.
Теоретичні аспекти самоефективності. Проблема розвитку самоефективності людини є актуальною для сучасної філософської та психолого-педагогічної науки. Цей феномен знайшов відображення у дослідженнях як вітчизняних, так і закордонних вчених: А. Бандури, О. О. Богатирьової, І. В. Брунової-Калісецької, Т. Брайан, Н. Є. Водоп’янової, М. І. Гайдар, Т. О. Гальцевої, Т. О. Гордєєвої, В. Г. Зазикіна, Д. Зіглера, Дж. Капрара, Т. І. Кремешної, Р. Л. Кричевського, Д. Маддукса, Д. Майєрса, М. Г. Остроушко, Д. Сервона, Р. Фреджера, Д. О. Шапошник-Доменської, Р. Шварцера, М. Шеєра та ін. Самоефективність розглядається дослідниками як складний конструкт самосвідомості, що визначає сформоване судження індивіда про власну здатність самостійно, активно і продуктивно здійснювати діяльність та досягати особистісно-значущого результату. Самоефективність визначає вміння підвищувати резервні можливості психіки, спрямовані на саморозвиток людини упродовж її життя. Вона є важливою характеристикою Я-концепції особистості, стимулює її потребу у самовдосконаленні, прагненні до успіху у різних сферах життєдіяльності та є психологічною умовою ефективного засвоєння нових практик. Важливими умовами розгортання самоефективності особистості у шкільному віці є прагнення до саморозвитку, формування мотивації успіху, саморегуляції емоційного стану, рефлексивних та прогностичних здібностей. Самоефективність стимулює активність людини у різних сферах життєдіяльності, управлінні поведінкою, прийнятті обґрунтованих рішень тощо. Основними компонентами самоефективності є особистісний, ціннісно-цільовий, мотиваційно-емоційний, рефлексивно-оціночний, прогностичний та компонент прагнення до самовдосконалення.
Особистісний компонент самоефективності ґрунтується на суб’єктивних уявленнях про себе, елементах власного досвіду, потенціалах та ресурсах (яким я є). Психологічні бар’єри, ірраціональні судження, відчуття страху та невпевненість негативно впливають на рівень самоефективності та провокують зниження самооцінки дитини.
Ціннісно-цільовий компонент характеризує цінності, життєві смисли, плани, цілі (яким я хочу бути). Зрозумілі, значущі для дитини цілі активізують внутрішні та зовнішні ресурси, сприяють готовності до розвитку.
Мотиваційно-емоційний компонент самоефективності включає мотиви і емоції, навички емоційної саморегуляції, ідентифікації з успішними соціальними моделями. Саморегуляція посилює власну активність і самостійність та сприяє розвитку стресостійкості та життєвої міцності людини.
Рефлексивно-оціночний компонент складається з аналізу та оцінки власного досвіду, реальності визначених цілей, можливостей досягнення успіху, саморозвитку та самовдосконалення.
Прогностичний компонент дає змогу прогнозувати результати власних дій, попереджувати їх негативні наслідки, ідентифікувати себе як людину, що ефективно і успішно досягає визначеної мети. Проноз майбутнього успіху або неуспіху впливає на емоційний стан та результативність запланованої діяльності.
Прагнення до самовдосконалення – це компонент, що визначає спрямованість на власні зміни (що я хочу змінити у собі) через активізацію мислення, волі, почуттів задля досягнення визначених цілей.
Самоефективність у навчальній діяльності характеризується: – вмінням вільно орієнтуватися в інформаційному і освітньому просторі; – вмінням використовувати зовнішні і внутрішні ресурси для рішення навчальних задач; – сприйняттям навчання і освіти як важливих життєвих цінностей, що сприяють самореалізації особистості; – прагненням до нормального (адаптивного) перфекціонізму у системі життєвих смислів; – високим рівнем розвитку компетентностей у вирішенні навчальних задач; – здатністю до самостійної постановки нового класу задач; – розумінням задач власного розвитку; – здатністю до ефективної самоорганізації і самоуправління власною освітньою траєкторією; – здатністю до мотивації власної діяльності, самопідтримки; – позитивною самооцінкою та ставленням до себе; – готовністю навчатися впродовж життя.
Самоефективність є важливим регулятором розвитку та самовдосконалення людини, її результативності як у навчанні, так і в інших сферах життєдіяльності. Слід також враховувати, що процес навчання пов’язаний з певним спектром емоційних переживань: задоволення чи тривожності, радості або розчарування, здивування чи страху. Емоції, що супроводжують процес навчання, не тільки суб’єктивно забарвлюють його, але і виступають регулятором ефективності. Цей феномен зафіксований у численних дослідженнях (О. М. Коробов, Е. Л. Носенко, В. Л. Поплужний, Ф. Пажерас, О. К. Тихомиров, Ю. М. Швалб та ін.). Емоції активізують мислення та виконують евристичну та регулюючу функції. Відтак, учень, переконаний у здатності досягти успіху, позитивно налаштований, незалежно від труднощів, що виникли, здатний працювати більш ефективно. Саме тому важливим завданням для педагога є розвинути в учнів навички емоційної самопідтримки, що може стати головним джерелом підвищення навчальної самоефективності. Особливої актуальності самопідтримка набуває в умовах дистанційного навчання, коли учень певний час працює самостійно і не завжди може отримати відповідну підтримку педагога. Неприйняття особистістю цілей навчання та власного розвитку, низький рівень мотивації, відсутність навичок емоційної саморегуляції та дієвої емпатії створюють проблеми для самореалізації особистості та її взаємодії із соціумом. На кожному віковому етапі процес розгортання самоефективності має свої особливості, які важливо враховувати у роботі з дітьми. По завершенню шкільного навчання випускник має стати гармонійною особистістю, життєстійкою, самодостатньою та самоефективною, щоб реалізувати власні можливості та відчувати себе щасливою людиною. Важливим чинником розвитку самоефективності у шкільному віці є застосування у навчально-виховному процесі відповідних освітніх стратегій, визначення, обґрунтування та реалізація яких складає основу нашого проєкту. Аналіз наукової літератури, періодичних видань, досвіду практичної діяльності дозволяє попередньо визначити наступні: 1. Інтеграція змісту, форм, методів та прийомів навчальної діяльності, що відповідають вимогам компетентнісного підходу та основним положенням концепції Нової української школи. 2. Запровадження гнучкої системи організації навчального процесу, поєднання традиційної дистанційної та змішаної форм, що дозволяє оперативно реагувати на сучасні виклики (епідемії, карантини, хвороби окремих учнів, непередбачувані ситуації тощо). 3. Формування в учнів навичок самостійної роботи через використання механізмів самомотивації, самопідтримки та саморегуляції емоційного стану. 4. Забезпечення продуктивної взаємодії педагога з учнями в умовах штучно створеного комунікативного простору, що передбачає ситуацію, спрямовану на досягнення запланованих цілей навчання. 5. Використання підтримуючого контролю та оцінювання знань (змістовне, рефлексивне, тестове, рейтингове, колективне, взаємооцінювання та самооцінювання). 6. Розвиток соціально-емоційного інтелекту, дієвої емпатії як умови виховання моральності та навичок комунікації. 7. Педагогізація освітнього середовища, взаємодія з батьками учнів в умовах кризи, карантину тощо. 8. Методична допомога педагогам в оволодінні технологіями навчальної діяльності, що відповідають різним формам організації освітнього процесу (зокрема, в умовах дистанційного навчання). 9. Підтримка та розвиток здоров’язберігаючого освітнього середовища навчального закладу (санітарний режим, позитивний мікроклімат, попередження булінгу).
Мета проєкту: координація діяльності закладів освіти регіону, залучення педагогів до наукового пошуку, вдосконалення форм, методів та технологій навчання на основі компетентнісного підходу, психологізація та педагогізація освітнього простору з метою розвитку самоефективності як головної умови самореалізації сучасної людини.
Основні завдання проєкту: 1. Аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури з проблеми, визначення освітніх стратегій розвитку самоефективності особистості в умовах нових форм організації навчально-виховного процесу (традиційної, дистанційної, змішаної). 2. Відбір пакету методів та методик діагностики рівня розвитку основних компонентів, що характеризують самоефективність учнів різних вікових груп, розробка програм педагогічного моніторингу. 3. Створення «банку інформації» відповідно до теми та завдань проєкту. 4. Накопичення, популяризація та впровадження досвіду роботи педагогів в умовах утвердження нових форм організації навчального процесу, зокрема, дистанційної, індивідуальної, змішаної. 5. Підготовка педагогів області до запровадження основних ідей проєкту через дистанційні курси, тренінги, семінари, конференції, самоосвіту. 6. Підготовка публікацій у педагогічній пресі, електронних виданнях, створення можливостей для особистісного та професійного зростання педагогічних працівників у процесі роботи над проєктом.
У процесі розробки проєкту було висунуто припущення, що розвиток самоефективності учнів у системі навчально-виховної діяльності освітнього закладу може відбуватися за умов: 1. Орієнтації педагогів на формування самоефективності учнів через психологічні механізми рефлексії, самомотивації, самопідтримки, емоційної саморегуляції. 2. Використання гнучких моделей організації навчального процесу, врахування позитивних можливостей традиційної, дистанційної, індивідуальної та змішаної форм для формування самоефективності на різних вікових етапах розвитку дитини. 3. Визначення чітких критеріїв та показників рівня розвитку самоефективності учнів різного віку, запровадження педагогічного моніторингу. 4. Використання раціонального комплексу форм, методів та технологій навчальної діяльності на принципах компетентнісного підходу з урахуванням епідеміологічної ситуації у регіоні. 5. Впровадження методів підтримуючого контролю та оцінювання знань з метою формування навичок рефлексії та розвитку мотивації до навчання та самореалізації. 6. Забезпечення психолого-педагогічного супроводу учнів з урахуванням нових реалій життя суспільства (кризи, епідемії, хвороби, надзвичайні ситуації тощо), орієнтація на розвиток життєстійкості, дієвої емпатії, як основи соціально-емоційного інтелекту. 7. Педагогізації освітнього простору навчального закладу, посилення взаємодії з батьками учнів, надання їм необхідної допомоги через сайти, інформаційні платформи, групи тощо. 8. Актуалізацію підготовки учнів до свідомого вибору власної освітньої траєкторії, життєвих перспектив та майбутньої професії. 9. Аналізу, узагальнення та впровадження педагогічного досвіду щодо розвитку основних компонентів самоефективності учнів, накопиченого у процесі роботи над проєктом.
Учасники проєкту: кафедри, відділи, лабораторії ДАНО, методичні служби регіону, освітні заклади різних рівнів.
Рівні участі у проєкті:
1. Науково-теоретичний - кафедри ДАНО, наукові установи України, залучені для консультацій та розробки науково-методичних матеріалів. 2. Експериментальний - заклади освіти, що проводять науково-експериментальну роботу та апробацію нових навчальних матеріалів та технологій. 3. Загальний - освітні заклади усіх типів та рівнів.
Методи дослідження. Науковий аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури, спостереження, анкетування, опитування, тестування, аналіз педагогічного досвіду колективів навчальних закладів та окремих педагогів.
Наукова значимість проєкту виявляється у розробці критеріїв рівня розвитку самоефективності учнів різного віку, визначення педагогічних стратегій формування даного конструкту самосвідомості, науковому обґрунтуванні шляхів реалізації зазначеної проблеми, забезпеченні експертизи отриманих результатів
Практична значимість проєкту пов’язана з можливістю залучення широкого кола педагогічних працівників до впровадження ідей проєкту та накопичення досвіду використання сучасних форм і методів організації навчально-виховного процесу в умовах нових освітніх реалій. У процесі роботи над проєктом планується розробка рекомендацій з проблеми формування мотивації до саморозвитку та підвищення рівня самоефективності учасників педагогічного процесу.
Етапи роботи над проблемою.
Концептуально-діагностичний (2020-2021 навчальний рік). Конкретизація завдань проєкту на рівні регіонів та окремих педагогічних колективів, планування роботи семінарів, педрад творчих груп (додатки 1, 2), створення «банку інформації» з питань розвитку самоефективності учнів різного віку, визначення показників для системного відстеження, діагностика рівня готовності педагогічних колективів до роботи у проєкті, організація психолого-педагогічних семінарів, вебінарів, творчих груп у звичайному та дистанційному режимах. Наукове обґрунтування моделі освітнього закладу з гнучкою організацією навчального процесу (традиційне, дистанційне, змішане навчання), розробка відповідних проєктів на рівні конкретних освітніх установ, координація діяльності методичних служб різних рівнів в забезпеченні умов для підвищення творчої активності педагогічних кадрів. Розробка та апробація системи діяльності освітнього закладу, конкретного педагога, спрямованої на розвиток компетентнісного потенціалу особистості, масове запровадження педагогічних технологій, що відповідають сучасним вимогам, накопичення досвіду управління інноваційними процесами у нових реаліях освітньої діяльності.
Практичний (системний) (2021-2022 навчальний рік). Аналіз визначених напрямків роботи, педагогічного досвіду, обґрунтування основних ідей для широкого запровадження, аналіз матеріалів діагностики рівня розвитку основних компонентів самоефективності учнів та їх навчальних досягнень. Організація огляду-конкурсу «Дистанційна освіта Дніпропетровщини». Узагальнення та експертна оцінка накопиченого педагогічного досвіду (при визначенні ефективності досвіду доцільно використовувати науково обґрунтовані критерії: актуальність, відповідність сучасним викликам і завданням проєкту, оригінальність, новизна, стабільність, збалансованість і комплексність результатів, раціональність витрат часу, зусиль, засобів, що відповідність реальним можливостям основної маси вчителів і матеріально-технічної бази навчальних закладів).
Підсумковий (2022 – 2023 навчальний рік) Узагальнення перспективного педагогічного досвіду роботи з розвитку основних компонентів самоефективності учнів різного віку, підведення підсумків огляду-конкурсу «Дистанційна освіта Дніпропетровщини», розробка електронних дидактичних матеріалів з окремих предметів, різних видів публікацій, науковий аналіз даних моніторингу, підготовка підсумкових наукових конференцій, обмін досвідом між регіонами області.
ОСВІТНІ СТРАТЕГІЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
Концепція проекту відповідає основним документам, що забезпечують діяльність освітньої галузі: Загальна декларація прав людини, Декларація прав дитини, Національна доктрина розвитку освіти України, Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», державні документи щодо реформування сучасної освіти. Головна мета проекту: визначення освітніх стратегій соціалізації особистості, розробка показників соціального розвитку учнів різних вікових груп, удосконалення системи психолого-педагогічного супроводу як важливого чинника процесу соціалізації
Основні завдання проекту
Основні пріоритети проекту
Етапи роботи над проблемою
|
