Свято осені

Звідки йшла вона ступала
Лист на землю осипала – осінь.
І втікала, як лисиця,
Не спитавши, не спиниться – осінь.
Та верба зеленоока
Ще й не думала про осінь – де там.
Їй веселий травень снився
В лузі травами стелився – легко.
Солов’їв скликав до річки
Садовив їх на вербички – поруч.
Та не чути вже співанки
В солов’їні дивні ранки–пізно.
А вночі верба проснеться
І від страху стрепенеться – осінь.
Ночував мороз у лісі,
На калині, на горісі – тихо.
А сьогодні розлютився,
Обтрусив з вербички листя – осінь.

Переглянути фото